|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
У класичному меморі картки лежать зображенням донизу, а гравці по черзі відкривають по дві та шукають однакові пари. Правила здаються простими, проте дитині потрібно одночасно втримати кілька завдань: запам’ятати малюнок, пов’язати його з певним місцем на столі, дочекатися наступного ходу й пригадати побачене саме тоді, коли з’явиться відповідна картка.
Тому знайомство з грою варто будувати поетапно. Якщо одразу викласти перед малюком двадцять закритих карток, він може почати відкривати їх навмання, швидко втомитися або втратити інтерес. Кількість пар має відповідати актуальним можливостям дитини, а ускладнення додають після того, як попередній рівень став зрозумілим.
Як навчити дитину грати в меморі
Перший етап: знайомимося із зображеннями
Спочатку розгляньте компоненти разом. Назвіть предмети, тварин, кольори або персонажів, зверніть увагу на характерні ознаки: «Це жовта качка», «У цієї машинки червоні колеса», «На картинці зелена жабка».
Такий розгляд допомагає дитині сформувати чіткий зоровий образ, який згодом буде легше впізнати й пригадати. Коли дорослий називає зображення, до зорової пам’яті долучається мовленнєва: малюк запам’ятовує малюнок разом із його назвою та помітними ознаками.
Для першого знайомства достатньо двох-трьох пар. Покладіть усі картки малюнками догори та запропонуйте знайти однакові. На цьому етапі дитині ще не потрібно запам’ятовувати розташування закритих карток. Вона вчиться уважно розглядати зображення, порівнювати їх і розуміти поняття «пара».
Для такого знайомства добре підходить розвиваюча дерев’яна гра «Меморі» . Дитину мотивує сам формат гри: щоб побачити приховане зображення, потрібно відкрити маленьке віконечко. Кожне відкривання викликає цікавість — хто або що сховалося всередині? Завдяки цьому малюкові легше втримувати увагу та повертатися до пошуку наступної пари.
Віконечка додають до завдання моторний компонент. Дитина підчіплює та підіймає кришечки, закриває їх, регулює силу натискання й координує рухи пальців. Так одночасно тренуються дрібна моторика, точність рухів, координація рук і зорово-моторна взаємодія. Дерев’яні деталі приємні на дотик і зручні для дитячих пальців, тому пошук пар перетворюється на маленьке дослідження.
Спочатку можна залишити відкритими лише кілька віконечок і запропонувати знайти однакові картинки. Потім зображення ховають, а дитина намагається пригадати, під якими кришечками розташована потрібна пара. Так гра природно підводить її від відкритого порівняння до запам’ятовування.
Ще одним зручним перехідним варіантом стане мемо-лото Dodo «Супермаркет» . Знайомі продукти легко називати, об’єднувати у пари та використовувати в мовленнєвих завданнях: складати список покупок, розподіляти товари за групами або вигадувати, що приготуємо на вечерю.
Другий етап: вчимося запам’ятовувати місце
Коли дитина впевнено знаходить однакові зображення серед відкритих карток, можна перевернути одну картку з кожної пари. Її відповідник залиште відкритим.
Малюк бачить, яку картинку потрібно знайти, але вже має пригадати, під якою закритою карткою вона захована. Почніть із двох варіантів, а потім поступово збільшуйте їхню кількість.
Ще один зрозумілий спосіб — показати дві пари, попросити дитину уважно їх розглянути, а потім перевернути всі картки. Запитайте: «Де була машинка?» Якщо малюк не пам’ятає, відкрийте потрібну картку разом. Підказка на етапі навчання допомагає засвоїти принцип гри й не перетворює помилку на неприємний досвід.
Картки краще розкладати рівними рядами. Так дитині легше прив’язати зображення до місця: «котик був угорі», «яблуко лежало праворуч». Хаотичне розташування створює додаткове навантаження на просторову орієнтацію.
Третій етап: граємо у класичне меморі
Для першої партії залиште дві або три пари. Усі картки покладіть зображеннями донизу. Дитина відкриває дві картки. Якщо малюнки однакові — забирає пару. Якщо різні — розглядає їх і повертає на ті самі місця. Далі хід переходить іншому гравцеві.
Не поспішайте відразу закривати різні картки. Дайте дитині кілька секунд, щоб подивитися на обидва зображення, назвати їх і запам’ятати розташування. Можна спокійно проговорити: «Тут ми знайшли полуницю, а тут — олівці». Так дорослий показує спосіб запам’ятовування, яким дитина згодом зможе користуватися самостійно.
Для освоєння класичних правил підійде Ravensburger Kinder Memory із контрастними та легко впізнаваними зображеннями. У коробці багато пар, але під час перших партій зовсім не обов’язково використовувати весь комплект.
Скільки пар викладати
Орієнтуйтеся на те, як дитина грає, а не лише на вік, зазначений на коробці. Якщо малюк відкриває картки навмання, забуває інструкцію або залишає гру після кількох ходів, зменште поле. Дві успішно знайдені пари дадуть більше корисного досвіду, ніж велика партія, у якій дитина не встигає осмислювати побачене.
Коли дитина починає швидко знаходити всі пари, додайте ще одну або дві. Поступове збільшення обсягу допомагає розширювати кількість інформації, яку вона може втримати та використати.
Зверніть увагу: велика кількість карток сама собою не робить заняття ефективнішим. Якщо навантаження перевищує можливості дитини, вона переходить до випадкового пошуку. У такій ситуації варто повернутися до меншої кількості пар і знову дати дитині відчути, що вона розуміє завдання.
Спочатку можна грати однією командою
Маленькій дитині часто складно одночасно запам’ятовувати картки, чекати своєї черги та спокійно реагувати на перемогу дорослого. Тому перші партії можна провести кооперативно: разом шукати всі пари й радіти спільному результату.
Дорослий при цьому озвучує власні міркування: «Я пам’ятаю, що вже бачила зайчика десь у нижньому рядку. Перевірмо цю картку». Дитина чує, як можна організувати пошук, використовувати просторові орієнтири та відтворювати інформацію з пам’яті.
Коли правила вже не потребують постійного нагадування, можна переходити до змагального варіанта — збирати пари по черзі й наприкінці порівнювати результат.
Що розвивають ігри меморі
Під час партії дитина не зберігає у пам’яті окремі картинки ізольовано. Вона поєднує образ із його розташуванням, стежить за відкритими картками інших гравців і оновлює інформацію після кожного ходу.
- зорова та просторова пам’ять;
- концентрація і розподіл уваги;
- робоча пам’ять;
- зорове розрізнення;
- здатність утримувати інструкцію та правило;
- контроль імпульсивних дій;
- мовлення і словниковий запас;
- уміння чекати своєї черги.
Особливо корисною є вимога повернути картку саме туди, де вона лежала. Завдяки стабільному розташуванню дитина поступово створює внутрішню «карту» ігрового поля.
Різні види меморі для розвитку пам’яті
Меморі з віконечками та кольоровими фішками
Не всім дітям одразу зручно працювати з тонкими картками. У дерев’яному меморі з віконечками малюк підіймає кришечки, розглядає приховані зображення та знаходить пари. Такий формат довше утримує цікавість і додатково тренує дрібну моторику, точність захвату та координацію рухів.
У дерев’яній грі «Меморі шахи» потрібно запам’ятовувати розташування кольорових фішок. Кубик визначає, який колір потрібно знайти під час ходу. Тут немає парних картинок, проте зберігається головний механізм: побачити ознаку, пов’язати її з місцем і пригадати, коли вона знадобиться.
Ігри на запам’ятовування предметів
У кооперативній грі Djeco «Мемо-Ланч» учасники розглядають предмети перед кумедним Бобом, а потім намагаються пригадати, що він проковтнув. Дитина утримує в пам’яті склад зображень, порівнює його зі зміненою ситуацією та називає відсутні предмети. Спільна мета зменшує напруження й дозволяє дорослому м’яко підтримувати дитину.
Відтворення кольорів і послідовностей
У грі «Запам’ятай кольори» потрібно розглянути кольоровий малюнок, перевернути картку й відтворити розташування кольорів на контурному зображенні. Завдання мають кілька рівнів складності, тому обсяг матеріалу можна збільшувати поступово. Малювання водними маркерами залучає руку та дає можливість одразу виправити помилку.
Електронна гра MEMORY пропонує інший тип завдань: дитина спостерігає за світловою та звуковою послідовністю, а потім повторює її натисканнями. З кожним рівнем ряд стає довшим, тому активно працюють слухова й зорова пам’ять, увага, самоконтроль і здатність зберігати правильний порядок дій.
Звукове меморі
Дитина може добре запам’ятовувати картинки, але губитися, коли інформація подається на слух. Для розвитку слухового сприйняття підійде настільна гра «Звукова пам’ять» . Гравці струшують непрозорі кубики, слухають їхнє звучання та шукають однакові пари. Щоб упоратися із завданням, потрібно зосередитися на тембрі й гучності, втримати почутий звук у пам’яті та порівняти його з наступним.
У Djeco «Мемо Тварини» дитина співвідносить голос із відповідною твариною. Гра залучає слухову пам’ять, аудіальну увагу та вміння поєднувати звуковий сигнал із зоровим образом.
Як підтримати дитину під час гри
Не варто підказувати правильну картку відразу після помилки. Краще допомогти дитині відновити хід міркування: «Ми вже бачили цей малюнок. Він був угорі чи внизу? Ближче до тебе чи до мене?»
Хваліть за конкретну дію: дитина уважно стежила за ходом іншого гравця, пригадала місце картки, дочекалася черги або виправила власну помилку. Так вона поступово розуміє, які саме способи допомагають досягти результату.
У категорії «Ігри Меморі» зібрані класичні карткові набори, дерев’яні ігри з віконечками та кольоровими фішками, завдання на відтворення послідовностей, пошук зниклих предметів і розпізнавання звуків. Така різноманітність дозволяє підібрати формат відповідно до віку, інтересів і способу сприйняття інформації дитиною.
Якщо потрібні завдання з іншими механіками, перегляньте також ігри для розвитку пам’яті та ігри для розвитку уваги .